25-та річниця Всеукраїнського референдуму за Незалежність
1 грудня 2016 року виповнюється 25-та річниця Всеукраїнського референдуму за Незалежність.
24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР переважною більшістю голосів ухвалила Акт проголошення незалежності України та створення самостійної Української держави – України. Ця дата вважається початком у відліку історії існування України як незалежної держави. Територія України стала неподільною та недоторканою. На території України набули чинності виключно Конституція і закони України.
Акт проголошення незалежності України мав бути підтверджений на референдумі, який проводився одночасно з виборами Президента України.
Провал заколоту 19 серпня 1991 року і проголошення незалежності України створили принципово нову ситуацію в розстановці політичних сил. Тепер і опозиція, і основний кандидат партійно-державного апарату на посаду президента Л.Кравчук виступили за незалежність.
1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум, на якому український народ підтвердив Акт незалежності України. У бюлетень референдуму було включено текст Акта, прийнятого Верховною Радою 24 серпня, і запитання : «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». У голосуванні взяли участь 31 891,7 тис. громадян, тобто 84,2 відсотка загальної кількості включених до списків. Із них на запитання бюлетеня відповіли «Так, підтверджую» 28 804,1 тис. громадян (90,3 % населення ).
В усіх 27 регіонах країни виборці підтримали Акт проголошення незалежності від 24 серпня 1991-го. Найменше - в Криму, але все одно це було більше половини голосів - 54,2%. Найбільше - на Тернопільщині (98,7%).
Причинами такої високої політичної активності громадян України стали:
сформоване протягом багатьох століть прагнення українського народу до державотворення;
віра народу у свої сили і можливості;
розпочатий процес розпаду СРСР.
Насправді саме 1 грудня 1991 року Україна стала по-справжньому суверенною. Тепер незалежність була волею мільйонів, а не тільки 346 депутатів.
Тільки після 1 грудня Україну почали визнавати інші країни світу. 2 грудня - Канада і Польща, 3-го – Угорщина, 4-го, коли ЦВК підвела підсумки плебісциту, – Латвія і Литва. 5-го – Російська Федерація, Аргентина, Болгарія і так далі.
Захід, який з усіх сил намагався зберегти СРСР, згодився з неминучим, коли побачив мільйонне волевиявлення. Президент США Джордж Буш (старший) 30 листопада виправдовувався в телефонній розмові з Горбачовим: "США будуть вимушені визнати Україну, позаяк є всі ознаки, що завтра переважна більшість проголосує на підтримку незалежності".
5 грудня Верховна Рада проголосила в "Посланні до парламентів і народів усіх країн": "Договір 1922 року про утворення Союзу РСР Україна вважає відносно себе недійсним і недіючим". Українці створили Радянський Союз, маючи в ньому блокуючий пакет - українці ж його і ліквідували.
8 грудня лідери України, Росії і Білорусі ("ключових" республік, які у 1922 році створили СРСР) підписали угоду про те, що Союз "як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування".
Що характерно, жодна радянська республіка (за винятком хіба що балтійських) після українського референдуму не провела свій власний референдум щодо незалежності. Всім і так було зрозуміло, що без України Союз неможливий. Кожен українець із 28,8 млн, які вибрали у бюлетені "ТАК, підтримую", легалізував смерть СРСР.
А 25 грудня перший і останній президент СРСР Михайло Горбачов оголосив про свою відставку. Грізний і величний Радянський Союз закінчив свій земний шлях.
Рішення референдуму дозволили Україні затвердитися на міжнародній арені як незалежній державі. До 1 грудня 1991 р. формально незалежну Україну не визнала жодна держава. Протягом тільки грудня 1991 р. вона була визнана понад 40 державами світу.
Всеукраїнський референдум перекреслив рішення березневого референдуму про збереження Союзу РСР, його підсумки створили правову основу для перетворення декларованої незалежності в реальну.
I референдум 1991 p., і президентські вибори підтвердили бажання переважної більшості громадян України жити в незалежній демократичній державі, самостійно вирішувати внутрішні політичні й економічні проблеми.
Вікова мрія українського народу про незалежність знайшла політичне оформлення.
Молода держава стала будувати відносини з іншими державами на основі взаємної поваги суверенітету, незалежності і територіальної цілісності, невтручання в їхні внутрішні справи, розвитку всебічних політичних, економічних і культурних зв'язків.
1 грудня 1991 року назавжди вкарбоване у багатостраждальну історію століттями позбавленого своєї державності українського народу. Шануймо свій вибір, шануймо Україну.
Слава Україні!
